Епіграф:
„Перед великим розумом я схиляю голову,
перед великим серцем я стаю на коліна”.
Гете
Сьогодення вимагає від
педагога бути весь час у пошуку, викликає гостру потребу у підвищенні
ефективності навчально-виховного процесу, пошуку нових форм, які б допомагали
зацікавити дітей, розвивати їх інтелектуальний та творчий потенціал. Зацікавити
їх стає все важче. Тому на сучасному етапі розвитку психолого-педагогічних наук
дуже гостро стоїть питання вивчення впливу нетрадиційних форм роботи на
розумовий розвиток дитини, розвиток її творчості , уяви тощо. Нестандартні форм
роботи, які з’явились , як альтернатива традиційним, загальноприйнятим нормам,
є ніщо інше, як розвиток пройденого руху вперед з опорою на практичний
вчорашній досвід з урахуванням інтересів сучасних дітей. Неабияка роль тут
відводиться ігровим методам.
Успіх у навчанні та вихованні забезпечується не лише тим, наскільки точно
реалізується методична система, але й тим, наскільки творчо педагог підходить
до реалізації використання широкого спектру різних галузей знань, дотримання
методичних вимог і основних психолого – педагогічних принципів. Не секрет, що іноді дуже важко зацікавити, об’єднати
та організувати дітей 5- 9 класів під час уроку або при проведенні виховного
заходу. Тому перед вчителем стоїть завдання знайти такі форми і методи, які б
допомогли активізувати дітей до роботи. Важливим і ефективним в роботі вчителя
історії є тісне поєднання викладення предмету з
виховною позакласною роботою. Комплексний підхід дає можливість більш глибшого
засвоєння матеріалу.
Перш за все ми повинні враховувати , що бажання грати та прагнення до
діяльності властиві кожній дитині. Тому вдале поєднання навчання, виховання та
ігрової діяльності може дати позитивний результат. Адже перетворення гри у
цілеспрямований засіб навчання та виховання було одним з перших педагогічних
досягнень людства. Ігрова методика все більше
впроваджується зараз у навчально-виховний процес. З впевненістю можна говорити
про те, що у будь-якому віці запровадження ігрової системи навчання та
виховання дає ефективний результат. Характерною особливістю дітей 5-9 класів є емоційність і допитливість , прагнення
перевірити, випробувати свою силу, відкривати таємниці . Тому , враховуючи ці
особливості дітей, ігрову систему можна зробити незамінимою помічницею вчителя
при проведенні уроків та виховних заходів. Ігровий механізм допомагає внести
проблемність у пізнавальний процес. Тому , мабуть, правильною буде схема :
гра-навчання-розвиток. З впевненістю можна стверджувати, що гра – це
шлях до пізнання. Тому слід сміливіше педагогам впроваджувати в практику
проведення уроків та виховних заходів ігрову методику, віддавати перевагу
активним методам, які стимулюють ініціативу, творчу співпрацю, взаємодію,
зацікавленість. Види ігор можуть бути різноманітними : рольові, пізнавальні ,
розвиваючі, розважальні. Але важливо, щоб їх використання у навчально –
виховному процесі давало можливість дітям набути навички, необхідні в дорослому
житті: здатність мислити, робити висновки, приймати рішення, виробляти вміння
орієнтуватися і адаптуватися в різних умовах, захищати свої і поважати інтереси
інших. Особливо слід звернути увагу на ігрові технології з використанням
краєзнавчого матеріалу. Це важливо у 5-9 класах при вивченні історії України
та історії рідного краю, коли діти починають знайомитись з історією нашої
держави, з традиціями і культурою нашого народу. Від того,
наскільки ми зможемо зацікавити дітей, зародити в їх душах повагу і любов до
України, її історії і народу, буде залежати подальше формування патріота і
громадянина.
На
уроках історії та у тематичних позакласних заходах можливо використання
фрагментів популярних ігрових програм “Поле чудес”, “Найрозумніший”, “Що? Де?
Коли?”, “Розумники та розумниці”. Ефективними можуть бути і заочні подорожі,
розгадування історичних кросвордів, вікторин, пізнавальних марафонів, мозкових
штурмів, дебатів, рольових ігор, турнірів ерудитів, елемент “Чорного ящика”.Але
слід пам’ятати, що гра на уроці буде результативною лише в разі дотримання наступних
принципів і правил :
1. Чітке усвідомлення дидактичних цілей використання
ігрових елементів у навчальному процесі.
2. Відсутність сторонніх спостерігачів. При цьому
залучення всіх дітей класу до активної діяльності .
3. Забезпечення в ігровій діяльності моменту
несподіваності, непередбачуваності.
4. Зміни правил гри , щоб не втрачати зацікавленості
учнів.
5. Врахування індивідуальних особливостей учнів,
використання можливостей гри для розвитку вміння працювати в колективі.
Граючи на уроці, діти психологічно розкуті, що сприяє вияву їх творчих
здібностей. Дитині хочеться повторити позитивний досвід на вищому рівні
складності завдань. При цьому, непомітно для себе , дитина залучається до
навчальної праці, пізнає її радість. Таким чином, гра в навчальному процесі
пробуджує інтерес до навчання, підвищує рівень навчальної праці, розвиває
комунікативні навички. Порівняно з іншими формами навчання й виховання,
перевага гри з-поміж інших форм виховної діяльності полягає в тому, що вона
досягає своїх цілей непомітно для учня.
Але для того, щоб мати позитивний результат, слід дотримуватись основних
вимог:
- врахувувати вікові, психічні та фізичні особливості
дітей при виборі теми і форми;
- дотримуватись принципу доступності;
- враховувати рівень зацікавленості дітей щодо обраної
теми;
- створити умови для розвитку інтелектуальних,
розумових, творчих здібностей дітей;
- залучити до роботи всіх дітей;
- застосовувати різні форми і види ігрової діяльності.
Слід також пам’ятати, що для дітей гра – це не
тільки розвага, а й праця, яка вимагає певних сил, здолання певних труднощів,
потребує реалізації своїх здібностей.
Немає коментарів:
Дописати коментар